насвистувати
НАСВИ́СТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСВИСТА́ТИ, ищу́, и́щеш і исти́ш, док.
1. що. Відтворювати свистом який-небудь мотив, мелодію і т. ін.
Чіпка .. якийсь веселий, радий. Знай, насвистує крізь зуби веселу пісню, попихкуючи люлькою (Панас Мирний);
За бочками вже походжали два якісь матроси, весело насвистуючи мотив з опери (В. Кучер).
2. тільки недок. Свистіти (перев. не на повну силу).
Тиміш сідає на призьбі, стиха насвистує, щось думає (С. Васильченко);
Тихо насвистуючи і пильно вглядаючись у вечірні сутінки, Павло йшов понад річкою (Ю. Збанацький);
Сліпий танкіст насвистує у себе в дворі, без кінця щось там лагодячи (О. Гончар);
* Образно. Поїхали. А візок наш скрипить і деренчить... І хлюпає, і насвистує. Ніби не візок, а фісгармонія (О. Ковінька).
Словник української мови (СУМ-20)