насичуватися
НАСИ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАСИ́ТИ́ТИСЯ, и́чу́ся, и́ти́шся, док.
1. Задовольняти потребу в їжі; наїдатися вволю, досита.
Двоє чи троє мовчазних чоловіків у напіввоєнній одежі повільно і ґрунтовно насичувались за столом (Л. Первомайський);
Коли всі наситилися, дідусь зібрав усі дрібки і недоїдки і виніс перед хату (І. Франко);
// перен. Угамовувати, задовольняти якесь почуття, бажання і т. ін., вдовольнитися чим-небудь.
– Іди ж, Насичуйся весною, упивайся, Вбирай у себе голоси та барви (М. Рильський);
Не може одірвати очей [Емене́] від дивовижного видовиська, не може насититися ним... (М. Коцюбинський);
Він так поспішав, ніби не міг насититись роботою (М. Томчаній).
2. Просякати чим-небудь, убирати в себе щось, розчиняти в собі велику кількість чого-небудь.
Інколи [вода] настільки насичувалася йодом, що її не можна було пити (Ірина Вільде);
Ранками долину заволікали густі тумани з мрякою: земля насичувалася вологою (С. Чорнобривець);
Оранжерейною теплінню наситилося вогке .. повітря (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)