насичувати
НАСИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСИ́ТИ́ТИ, и́чу́, и́ти́ш, док.
1. кого, що. Наповняти, годувати вволю, досита; задовольняти їжею.
Герман обідав швидко, аби наситити живіт (І. Франко);
// перен. Угамовувати, задовольняти якесь почуття, бажання і т. ін.
Мене палило пекельним вогнем, мені здавалось, що я не наситив би своєї помсти, коли б висмоктав з самого серця кров моєї суженої і її чоловіка!.. (О. Стороженко);
Виснажені голодним пайком на Західному фронті, вони [німецькі солдати] прийшли сюди, ніяк не можучи наситити жадобу свого зіпсованого шлунка (П. Колесник);
Психологи взагалі вважають, що в людині генетично закладені потреби, які наситити неможливо. І в цьому – джерело непереборної сили прогресу (з наук.-попул. літ.);
// перен. Повністю задовольнити кого-небудь.
Ця історія про царевича .. – ніколи не могла наситити молодого княжича. При кожній нагоді не переставав він розповідати її княжні Предславі (М. Грушевський).
2. що. Просочувати, наповнювати що-небудь рідиною, парою, газом і т. ін.
Теплий відпар свіжої ріллі насичував повітря (Я. Качура);
Він ще сильніш відчув ці дні. Як зводиться й росте стеблина. Як дзвонить вітер вдалині. Як ґрунт насичує росина (М. Шпак).
3. кого, що, перен. Сповнювати, збагачувати чим-небудь (подіями, ідеями і т. ін.).
Мрія про майбутнє насичувала їх [мандрівних артистів] силою (Ю. Мартич);
Він [драматург] насичує твір подіями, створює гострі ситуації (з наук. літ.);
Лисенко .. наситив українську професіональну музику досі невідомими їй образами героїки, гніву, одвертого заклику до боротьби (з наук. літ.).
4. що, перен. Постачати що-небудь у великій кількості, забезпечувати чим-небудь.
Важливо в якомога короткі строки наситити ринок товарами, які і за асортиментом, і за якістю відповідали б запитам населення (із журн.);
На першому етапі створення і впровадження комп'ютерів передбачалося швидко наситити ними народне госодарство (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)