насичувати

наси́чувати

-ую, -уєш, недок. наситити, -ичу, -итиш, док., перех.

1》 Наповняти, годувати досхочу, досита; задовольняти їжею.

|| перен. Угамовувати, задовольняти якесь почуття, бажання і т. ін.

2》 Просочувати, наповнювати що-небудь рідиною, парою, газом і т. ін.

3》 перен. Сповнювати, збагачувати чим-небудь (подіями, ідеями і т. ін.).

4》 перен. Постачати у великій кількості що-небудь, забезпечувати чим-небудь.

Значення в інших словниках

1. насичувати — наси́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. насичувати — (їжею) нагодовувати <�досита>, ситити; (вологою) напоювати, просочувати, (ароматом) напахчувати; (ідеями) сповнювати, збагачувати, наснажувати; (товаром) забезпечувати, наповнювати; П. (помсту) задовольняти.  Словник синонімів Караванського
3. насичувати — НАСИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСИ́ТИ́ТИ, и́чу́, и́ти́ш, док. 1. кого, що. Наповняти, годувати вволю, досита; задовольняти їжею. Герман обідав швидко, аби наситити живіт (І. Франко); // перен. Угамовувати, задовольняти якесь почуття, бажання і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
4. насичувати — НАГОДУВА́ТИ кого чим і без додатка (задовольнити чию-небудь потребу в їжі), НАКОРМИ́ТИ заст.; НАСИТИ́ТИ кого і що, НАПХА́ТИ що чим, розм. (живіт, шлунок і т. ін.). — Недок.: нагодо́вувати, наси́чувати, напиха́ти.  Словник синонімів української мови
5. насичувати — НАСИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСИТИ́ТИ, ичу́, ити́ш, док., перех. 1. Наповняти, годувати вволю, досита; задовольняти їжею. Герман обідав швидко, аби наситити живіт (Фр., VIII, 1952, 381); // перен. Угамовувати, задовольняти якесь почуття, бажання і...  Словник української мови в 11 томах