наскликати

НАСКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, чого, що, розм.

Склика́ти кого-небудь в якій-небудь кількості.

От висипав Ох мірку пшениці, наскликав голубів (з казки);

[Палажка:] Серед ночі взяв моду вигравати. Це знову хочеш своєю дудкою вулицю під хатою наскликати та .. до ранку нарядить... (С. Васильченко);

– Коли так, то треба наскликати більше народу! – сказав згодом [Коструба] (Юліан Опільський).

Значення в інших словниках

1. наскликати — насклика́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. наскликати — -аю, -аєш, док., перех., розм. Скликати кого-небудь в якій-небудь кількості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наскликати — НАСКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Склика́ти кого-небудь в якій-небудь кількості. От висипав Ох мірку пшениці, наскликав голубів (Укр.. казки, 1951, 238); — Коли так, то треба наскликати більше народу! — сказав згодом [Коструба] (Оп., Іду.., 1958, 456).  Словник української мови в 11 томах
4. наскликати — Насклика́ти, -ка́ю, -єш гл. Созвать многихъ. Гультайства силу наскликав. К. ПС. 102.  Словник української мови Грінченка