насміхатися
НАСМІХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., з кого – чого, рідше над ким – чим і без дод.
Висміювати чиї-небудь дії, вчинки; глузувати.
Насміхався кулик з болота та й сам туди заліз (прислів'я);
А на улиці дівчата Насміхаються, прокляті. Гусаркою звуть (Т. Шевченко);
Текля, збурена, бліда, мовчки слухала, як наволікали на неї поговір, ображали, насміхалися (К. Гордієнко);
Роман сторожко перевіряє, чи не насміхаються над ним (М. Стельмах);
Лише з мене не насміхалася [Милана], а ніби ненароком зиркала в мій бік і червоніла, коли ловила мій погляд (В. Малик);
– Я знаю, раніше ви частенько насміхалися з неї [Монґфінд], бо вона – єдина з вас, хто не має відунського хисту (О. Авраменко, В. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)