насміхатися
НАСМІХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., з кого — чого, рідше над ким — чим і без додатка. Висміювати чиї-небудь дії, вчинки; глузувати.
Насміхався кулик з болота та й сам туди заліз (Укр.. присл.., 1955, 207);
А на улиці дівчата Насміхаються, прокляті. Гусаркою звуть (Шевч., II, 1953, 156);
Текля, збурена, бліда, мовчки слухала, як наволікали на неї поговір, ображали, насміхалися (Горд., Дівчина.., 1954, 252);
Роман сторожко перевіряє, чи не насміхаються над ним (Стельмах, І, 1962, 258).
Словник української мови (СУМ-11)