насмічувати

НАСМІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСМІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док. Накидаючи, залишаючи що-небудь, смітити, забруднювати приміщення.

Не стало в хаті школяра.. Немає кому майструвати та насмічувати (Збан., Курил. о-ви, 1963, 200);

Вона крикнула на Мотрю: — Візьми ж віник та підмети, коли насмітила своїм борщем серед хати (Н.-Лев., II, 1956, 305).

Значення в інших словниках

1. насмічувати — насмі́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. насмічувати — -ую, -уєш, недок., насмітити, -ічу, -ітиш, док. Накидаючи, залишаючи що-небудь, смітити, забруднювати приміщення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. насмічувати — НАСМІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок. НАСМІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док. Накидаючи, залишаючи що-небудь, смітити, забруднювати приміщення. Не стало в хаті школяра .. Немає кому майструвати та насмічувати (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. насмічувати — Насмічувати, -чую, -єш сов. в. насмітити, -мічу, -тиш, гл. Насаривать, насорить. А хто се насмітив? Канев. у. Те сміттє, що батьки з дідами насмітили. К. Дз. 29.  Словник української мови Грінченка