насмічувати
НАСМІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок. НАСМІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док.
Накидаючи, залишаючи що-небудь, смітити, забруднювати приміщення.
Не стало в хаті школяра .. Немає кому майструвати та насмічувати (Ю. Збанацький);
Вона крикнула на Мотрю: – Візьми ж віник та підмети, коли насмітила своїм борщем серед хати (І. Нечуй-Левицький);
Лазив сьогодні на стрих та й позносив відти до хати всі старі рами з побитими шибами. Насмітив повну хату (Л. Мартович);
– Підбери [огризки], а не патякай, – стримуючи гнів, наказав Ягнич. – Ганьба. Отак насмітити на судні... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)