наснага
НАСНА́ГА, и, ж.
1. Фізична енергія; сила.
Чисте морозне повітря немов наливає наснагою все тіло (О. Донченко);
Правдою слово багате Мені надавало наснаги (М. Нагнибіда);
Душа його [Дорошенка] звідусіль поривалася саме сюди [в село], саме тут завжди знаходила затишок, дружбу й любов, набиралася звідси наснаги (О. Гончар).
2. Стан душевного піднесення; натхнення.
Цвітіння рослин надавало мені особливої творчої наснаги (Іван Ле);
А мені несе вона [осінь] наснагу, Лірики невипиту баклагу (Л. Забашта);
Він не міг забути стану радісної наснаги, яку одержав під час свого короткого перебування у Космограді (М. Дашкієв);
Перебування в ці дні на вулицях Києва дає ні з чим не зрівнянну наснагу (О. Забужко);
Щирість і відвертість чорноморського отамана дуже підтримувала Тараса Шевченка, надавали йому сили й наснаги на тяжкому життєвому шляху (Д. Білий).
3. Творчий запал; ентузіазм, потенціал, духовна зарядка.
Водночас з утомою Ольга відчувала відрадну внутрішню наснагу, яка допомагала жінці справлятися з безліччю великих і малих справ (О. Донченко);
Тієї наснаги, того запалу, що повели мене колись з Охтирки на захід.., мені вистачить і тепер, щоб перейти всі етапи нашого шляху (Б. Антоненко-Давидович);
Ті студії і літоб'єднання, які працюють з творчою наснагою, стають надійним резервом великої літератури (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)