насподі
НАСПО́ДІ.
1. присл. У нижній частині, у глибині чого-небудь, на дні.
Семен витяг із торбинки хліба, кілька яблук і намацав насподі шматок сала (М. Коцюбинський);
Насподі, в глибині, течія клекотіла і била струменем, рвучи запону (В. Близнець);
Так почався ще один день його складного життя, в якому йому завжди прагнулося бути нагорі, а не насподі (Б. Харчук);
Щербаті східці обвалювалися під ногами. Насподі перечепився об якусь купину, відійшов убік і засвітив свічку (В. Шкляр);
* Образно. Ворухнувшись десь глибоко насподі, всередині, черв'ячок шанолюбства дався взнаки (О. Шугай);
// Під чим-небудь.
– На мені було дві сорочки: одна зверху, чорна й подрана, а друга насподі, біліша й не подрана (І. Микитенко);
– Хре-естик приніс? А нащо він тобі, той хрестик? Ану ж покажи! – Він насподі, – показую пальцем за комірець (Григір Тютюнник).
2. у знач. прийм., з род. в. Уживається при вираженні місця дії у нижній частині, на дні чого-небудь.
– Храни ж мене, мати божа, від цієї напасті! – молилася Христя своїм чистим серцем. А насподі його, під тією молитвою, щось ворушилося в йому [ньому] (Панас Мирний);
Худоба робить різні звороти, ніби крізь каламутну воду бачить насподі ріки дорогу (Олесь Досвітній);
Весь час лесь насподі душі моєї Гніздиться було [журба], хоч і що роби (І. Вирган).
Словник української мови (СУМ-20)