насправді
НАСПРА́ВДІ, присл.
У дійсності; дійсно, справді.
Інспектор у нас людина молода, погарячився, а насправді він не зробить лиха (С. Васильченко);
На вигляд йому значно менше років, ніж є насправді (О. Копиленко);
Якби хтось сказав йому раніш, що все це станеться з ним насправді, а не насниться в гарячковому страшному сні, – Беймбет не повірив би (Б. Антоненко-Давидович);
У місці, де річка Бистра (хоч вона насправді ледве рухалася) робила коліно, було “чудодійне джерело” (Ірина Вільде);
Думка про те, що насправді жодна цивілізація не звільнила людину від влади минулого, робить життя нестерпним (Д. Білий).
Словник української мови (СУМ-20)