наспіх
НА́СПІХ, присл.
Поспіхом, похапцем, нашвидку.
Він наспіх допив каву, навіть не чекаючи, поки доп'є гість (А. Головко);
Наспіх збитий з соснових дощок стіл був завалений оперативними картами, польовими сумками (Л. Дмитерко);
Наспіх прив'язав коня до частоколу й подався до веранди полковницького будинку (Р. Іваничук);
У саморобній кузні, наспіх змайстрованій під віковічним дубом, весело палахкотів вогонь (В. Нестайко);
Його історія про друга молодості – вигадка, причому придумана наспіх (О. Авраменко, В. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)