Словник української мови у 20 томах

наставлятися

НАСТАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., НАСТА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. наста́вляться; док.

1. розм. Звертати свою увагу на кого-, що-небудь з наміром оволодіти ним, захопити його.

Ні один із вас не поживиться м'ясом, на яке наставився лев (Юліан Опільський);

Здалека Струк здавався Василькові як якийсь хижий чорний птах, що наставився на нього (А. Турчинська);

Чуб, удавши на лиці жартівливу та значущу міну, яка наперед давала знати, що лемехувата голова його моцувалася й наставлялася на якусь ущіпливу та премудру штуку (М. Рильський, пер. з тв. М. Гоголя);

// Спрямовувати, скеровувати на кого-, що-небудь очі, погляд.

– Чого ти наставився на мене котячими очима? – охолодила його сестра (П. Козланюк);

Міхал гнав коней, щоб швидше сховатися за поворотом, та .. підвів голову й прикипів поглядом до знайомого мертвого ока, що .. наставилося на нього, мов цівка пістоля (Р. Іваничук).

2. перен., розм. Мати намір, збиратися робити що-небудь.

Ось вона [смерть] наставляється йти по мою душу (О. Кониський);

Панна Ярина Дольська наставляється на вчительку в село (М. Коцюбинський);

При цих словах затріпав о. Альойзій пальцями над правим вухом, бо завважив, що о. Василь наставився йому перечити (Л. Мартович);

Панас наставився якраз тією стежкою бігти, якою й зовсім вже таки несимпатичний Калитка прийшов (С. Єфремов);

Коли Павло вже наставився йти, ступила до порога й загородила двері (М. Сиротюк);

Сталося так, як буває з людиною, що, наставившись купатись, боїться стрибати в холодну воду (О. Шугай).

3. заст. Виникати, з'являтися.

Вона розуміла душу свого чоловіка. Він, бідний, журиться сьогодні, як полатати всі діри, що наставилися (А. Крушельницький).

4. тільки недок. Пас. до наставля́ти¹.

– А скажи, хлопче, Теклі, нехай стара самувара [самовар] наставить... Сказано Теклі, самовар наставляється (В. Винниченко);

Щось десь луснуло, посипало наче горохом. Он друга рука наставляється, третя здалека на його киває, мов перестерiгає: не ходи далi!.. (Панас Мирний);

Бігти було надміру тяжко – раптом чомусь ставало надто тісно, занадто багато наставлялося ніг упоперек, схоплювалися й товпились люди (І. Багряний);

Полковниками й осавулами наставлялися також шляхтичі, вони “призначаються”, а сотники й отамани мали вибиратися самими козаками (Валерій Шевчук).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. наставлятися — наставля́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. наставлятися — -яюся, -яєшся, недок., наставитися, -влюся, -вишся; мн. наставляться; док. 1》 розм. Звертати свою увагу на кого-, що-небудь з наміром оволодіти ним, захопити його. || Спрямовувати, скеровувати на кого-, що-небудь очі, погляд. 2》 перен., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наставлятися — ДИВИ́ТИСЯ перев. на кого-що (спрямовувати погляд на когось, щось), ГЛЯДІ́ТИ розм., ЗИ́РИТИ розм., ГЛИ́ПАТИ розм., НАВО́ДИТИ О́КОМ розм., НАСТАВЛЯ́ТИСЯ розм. рідше, ЗРІ́ТИ заст., СПОЗИРА́ТИ заст.; СПОСТЕРІГА́ТИ кого, що, ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ), ЗОРИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  4. наставлятися — НАСТАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., НАСТА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. наста́вляться; док. 1. розм. Звертати свою увагу на кого-, що-небудь з наміром оволодіти ним, захопити його. Ні один із вас не поживиться м’ясом,, на яке наставився лев (Оп., Іду..  Словник української мови в 11 томах