настарчати

НАСТАРЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТА́РЧИТИ, чу, чиш, док., чого і без прям. дод., діал.

Настачати.

Кілька день уже жалувався о. Телесницький, що не може настарчити тростин на наш клас (І. Франко);

Прийшло ще четверо дітей на світ. Чимраз ставало скрутніше, але ще .. можна було настарчити (А. Крушельницький);

Горе та каторжна робота висушили молодицю.., і працювала ж, не розгинаючись, бо п'ятеро ж у неї, і всім давай, і всім треба настарчити (В. Речмедін);

Воля, казав він [Лозов'яга], це те, що сорока на хвості принесла, а хвіст у неї ще ого-го, не на одного настарчить, на покоління (І. Андрусяк).

Значення в інших словниках

1. настарчати — настарча́ти дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. настарчати — -аю, -аєш, недок., настарчити, -чу, -чиш, док., перех., діал. Настачати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. настарчати — НАСТАРЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТА́РЧИТИ, чу, чиш, док., перех., діал. Настачати. Кілька день уже жалувався о. Телесницький, що не може настарчити тростин на наш клас (Фр., IV, 1950, 229); Горе та каторжна робота висушили молодицю..  Словник української мови в 11 томах
4. настарчати — Настарча́ти, -ча́ю, -єш гл. = настачати. А я зілля настарчаю, їх із лиха виручаю. Стор. МПр. 159.  Словник української мови Грінченка