1. Словник української мови у 20 томах

настарчати

НАСТАРЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТА́РЧИТИ, чу, чиш, док., чого і без прям. дод., діал.

Настачати.

Кілька день уже жалувався о. Телесницький, що не може настарчити тростин на наш клас (І. Франко);

Прийшло ще четверо дітей на світ. Чимраз ставало скрутніше, але ще .. можна було настарчити (А. Крушельницький);

Горе та каторжна робота висушили молодицю.., і працювала ж, не розгинаючись, бо п'ятеро ж у неї, і всім давай, і всім треба настарчити (В. Речмедін);

Воля, казав він [Лозов'яга], це те, що сорока на хвості принесла, а хвіст у неї ще ого-го, не на одного настарчить, на покоління (І. Андрусяк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. настарчати — настарча́ти дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. настарчати — -аю, -аєш, недок., настарчити, -чу, -чиш, док., перех., діал. Настачати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. настарчати — НАСТАРЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТА́РЧИТИ, чу, чиш, док., перех., діал. Настачати. Кілька день уже жалувався о. Телесницький, що не може настарчити тростин на наш клас (Фр., IV, 1950, 229); Горе та каторжна робота висушили молодицю.. Словник української мови в 11 томах
  4. настарчати — Настарча́ти, -ча́ю, -єш гл. = настачати. А я зілля настарчаю, їх із лиха виручаю. Стор. МПр. 159. Словник української мови Грінченка