1. Словник української мови в 11 томах

настарчати

НАСТАРЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТА́РЧИТИ, чу, чиш, док., перех., діал. Настачати.

Кілька день уже жалувався о. Телесницький, що не може настарчити тростин на наш клас (Фр., IV, 1950, 229);

Горе та каторжна робота висушили молодицю.., і працювала ж, не розгинаючись, бо п’ятеро ж у неї, і всім давай, і всім треба настарчити (Речм., Весн. грози, 1961, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. настарчати — настарча́ти дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. настарчати — -аю, -аєш, недок., настарчити, -чу, -чиш, док., перех., діал. Настачати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. настарчати — НАСТАРЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТА́РЧИТИ, чу, чиш, док., чого і без прям. дод., діал. Настачати. Кілька день уже жалувався о. Телесницький, що не може настарчити тростин на наш клас (І. Франко); Прийшло ще четверо дітей на світ. Словник української мови у 20 томах
  4. настарчати — Настарча́ти, -ча́ю, -єш гл. = настачати. А я зілля настарчаю, їх із лиха виручаю. Стор. МПр. 159. Словник української мови Грінченка