настигнутий
НАСТИ́ГНУТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до насти́гнути 1.
Страх бути настигнутим уже тяг з нього жили (П. Панч);
Вони, Апсихові вої.., далеко не втечуть – рано чи пізно будуть настигнуті (Д. Міщенко);
Там він [батько] у смутку лежить і з зростаючим болем у серці На поворот твій [Одісея] чекає, – тяжка йому випала старість. Так от загинула й я [мати Одісея], настигнута долею злою (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
Словник української мови (СУМ-20)