настоптувати
НАСТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., заст.
Наступати (у 1 знач.).
Турн злобно сильною п'ятою На труп Палланта настоптав (І. Котляревський);
Шабля заблищала, голова татарська покотилася; кінь настоптав копитом, голова луснула (Панас Мирний);
Настоптав з переляку чернець Діві на волосся шовкове (Остап Вишня);
// що. Наступивши, розбивати що-небудь.
Зачепив [Михайлик] ногою якусь полив'яну гладишку й ненароком її настоптав (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)