настоятися
НАСТО́ЯТИСЯ див. насто́юватися.
НАСТОЯ́ТИСЯ, ою́ся, ої́шся; наказ. сп. насті́йся, теся; док., розм.
Довго, досхочу постояти.
[Одарка:] Тепер у полі чорно: настоїться голодна там, .. бідна скотина! (І. Карпенко-Карий);
На їхнє місце до танцювального кола входили ті, що вже настоялися в сінях, наворкотілися в темряві (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)