наструнчений
НАСТРУ́НЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до настру́нчити.
Новаки приходили з батьками й з матерями .. Все народ бадьорий, цупкий, з дому наструнчений – і всі, як один, – казали батьки їх, – таланти (С. Васильченко);
Євгеній зміркував, що вони наструнчені против [проти] нього, і постановив собі не відкривати перед ними всіх карт (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)