наструнчений
НАСТРУ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до настру́нчити.
Новаки приходили з батьками й з матерями.. Все народ бадьорий, цупкий, з дому наструнчений — і всі, як один, — казали батьки їх, — таланти (Вас., Талант, 1955, 16);
Євгеній зміркував, що вони наструнчені против нього, і постановив собі не відкривати перед ними всіх карт (Фр., VII, 1951, 254).
Словник української мови (СУМ-11)