настругувати

НАСТРУ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТРУГА́ТИ, настружу́, настру́жеш і наструга́ю, наструга́єш, док., перех.

1. Стружучи, виготовляти яку-небудь кількість чогось.

Грицько наструже кописточок (Мирний, IV, 1955, 71);

// Стружучи, подрібнювати що-небудь.

Побігла Горпина до міста, взяла чвертку, напалила кочерги, настругала, настояла на горілці, сама першою квіткою та любистком умилася, почастувала чоловіка з власних рук (Л. Янов., І, 1959, 338).

2. перен., фам. Без особливих зусиль збирати, набувати, заробляти.

Зажила [Соломія] великої слави — в торгу тямуща. Настругала сотню трудоднів, а баришів не злічити (Горд., Дівчина.., 1954, 277).

Значення в інших словниках

1. настругувати — настру́гувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. настругувати — див. різати  Словник синонімів Вусика
3. настругувати — -ую, -уєш, недок., настругати, настружу, настружеш і настругаю, настругаєш, док., перех. 1》 Стружучи, виготовляти яку-небудь кількість чогось. || Стружучи, подрібнювати що-небудь. 2》 перен., фам. Без особливих зусиль збирати, набувати, заробляти. 3》 жарт. Робити дітей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. настругувати — НАСТРУ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТРУГА́ТИ, настружу́, настру́жеш і наструга́ю, наструга́єш, док. 1. чого. Стружучи, виготовляти яку-небудь кількість чогось.  Словник української мови у 20 томах
5. настругувати — Настругувати, -гую, -єш сов. в. наструга́ти, -га́ю, -єш, гл. Настругивать, настругать. Желех.  Словник української мови Грінченка