настругувати
НАСТРУ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТРУГА́ТИ, настружу́, настру́жеш і наструга́ю, наструга́єш, док.
1. чого. Стружучи, виготовляти яку-небудь кількість чогось.
Грицько наструже кописточок (Панас Мирний);
Тільки дозволь [царю] кораблі до берега нам привернути, Дерева взяти у лісі та весел собі настругати (М. Зеров);
// Стружучи, подрібнювати що-небудь.
Побігла Горпина до міста, взяла чвертку, напалила кочерги, настругала, настояла на горілці, сама першою квіткою та любистком умилася, почастувала чоловіка з власних рук (Л. Яновська).
2. що, перен., фам. Без особливих зусиль створювати, набувати, заробляти і т. ін. що-небудь.
Зажила [Соломія] великої слави – в торгу тямуща. Настругала сотню трудоднів, а баришів не злічити (К. Гордієнко);
– Та й нашій з дружиною передвесільній епопеїї не надибаєте особливо сентиментальних сторінок. Ну, освідчувались, цілувались, я навіть кілька віршиків настругав – хто не віршує в таку годину? – і тихенько побралися (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)