настій
НАСТІ́Й, то́ю, ч.
1. Витяжка з рослинної або тваринної речовини, що утворилася в тій рідині, в яку ця речовина вміщена; водяний розчин спеціально приготовлених екстрактів.
Мати .. обережно ставить йому біля узголів'я склянку трав'яного настою – хай вип'є натщесерце, як прокинеться (О. Гончар);
Приємного смаку надають новому тонізуючому напою ароматичні речовини з мускатного горіха та апельсинового настою (з газ.).
2. Те саме, що насто́йка 1.
Бруньки [березові] зриваються, зсипаються в пляшку і наливаються горілкою; тим настоєм треба заливать виразку (П. Чубинський);
Катерина поворожила біля мисника, дістала карафку з настоєм і поставила перед гостем (С. Чорнобривець).
3. Стійкий запах чого-небудь.
Вікно було відчинене, і кімната повнилася пахощами нагрітої на сонці глиці і змішаним, прохолодно-терпкуватим настоєм лугу й річки (В. Козаченко);
Зволожений щедрою росою, степ дихав пахучим настоєм диких трав (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)