настійливий
НАСТІ́ЙЛИВИЙ, а, е.
1. Завзятий, стійкий, непохитний при досягненні чого-небудь; наполегливий.
Командири й товариші вважали Уралова людиною впертою, вольовою, настійливою (О. Гончар);
// у знач. ім. насті́йливий, вого, ч.
У шахті місце тільки настійливим і принциповим (з газ.).
2. Який виражає завзяття, стійкість, непохитність.
Широкі, майже чорні брови робили її вродливе обличчя заздрісно мужнім і настійливим (Іван Ле);
Голос у бригадира був рівний і настійливий (І. Волошин);
// Який здійснюється з виявленням завзяття, стійкості, непохитності.
Іван Семенович зрозумів, що своїми настійливими запитаннями зачепив неприємні, а може, навіть болючі спогади (В. Собко);
Баяніст, як правило, любить, щоб його добре попросили. Тільки після настійливих умовлянь .. він розтягує свій інструмент (В. Москалець).
Словник української мови (СУМ-20)