настійливий
НАСТІ́ЙЛИВИЙ, а, е.
1. Завзятий, стійкий, непохитний при досягненні чого-небудь; наполегливий.
Командири й товариші вважали Уралова людиною впертою, вольовою, настійливою (Гончар, Тронка, 1963, 309).
2. Який виражає завзяття, стійкість, непохитність; наполегливий.
Широкі, майже чорні брови робили її вродливе обличчя заздрісно мужнім і настійливим (Ле, Право.., 1957, 11);
//Який здійснюється з виявленням завзяття, стійкості, непохитності.
Товариш по службі таки привіз ноти з Ташкента на настійливі замовлення інженера (Ле, Міжгір’я, 1953, 28);
Іван Семенович зрозумів, що своїми настійливими запитаннями зачепив неприємні, а може, навіть болючі спогади (Собко, Справа.., 1959, 31).
Словник української мови (СУМ-11)