настійливий

насті́йливий

-а, -е.

1》 Завзятий, стійкий, непохитний у досягненні чого-небудь; наполегливий.

2》 Який виражає завзяття, стійкість, непохитність; наполегливий.

|| Який здійснюється з виявленням завзяття, стійкості, непохитності.

Значення в інших словниках

1. настійливий — насті́йливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. настійливий — НАСТІ́ЙЛИВИЙ, а, е. 1. Завзятий, стійкий, непохитний при досягненні чого-небудь; наполегливий. Командири й товариші вважали Уралова людиною впертою, вольовою, настійливою (О. Гончар); // у знач. ім. насті́йливий, вого...  Словник української мови у 20 томах
3. настійливий — НАПОЛЕ́ГЛИВИЙ (який невідступно добивається своєї мети, стійкий у її здійсненні), НАСТІ́ЙЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ розм., НАСТИ́РНИЙ розм., ЗАВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТЛИВИЙ підсил., НАПО́РИСТИЙ підсил. рідше, НЕВІДСТУ́ПНИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
4. настійливий — НАСТІ́ЙЛИВИЙ, а, е. 1. Завзятий, стійкий, непохитний при досягненні чого-небудь; наполегливий. Командири й товариші вважали Уралова людиною впертою, вольовою, настійливою (Гончар, Тронка, 1963, 309).  Словник української мови в 11 томах