настійливий
насті́йливий
-а, -е.
1》 Завзятий, стійкий, непохитний у досягненні чого-небудь; наполегливий.
2》 Який виражає завзяття, стійкість, непохитність; наполегливий.
|| Який здійснюється з виявленням завзяття, стійкості, непохитності.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- настійливий — насті́йливий прикметник Орфографічний словник української мови
- настійливий — НАСТІ́ЙЛИВИЙ, а, е. 1. Завзятий, стійкий, непохитний при досягненні чого-небудь; наполегливий. Командири й товариші вважали Уралова людиною впертою, вольовою, настійливою (О. Гончар); // у знач. ім. насті́йливий, вого... Словник української мови у 20 томах
- настійливий — НАПОЛЕ́ГЛИВИЙ (який невідступно добивається своєї мети, стійкий у її здійсненні), НАСТІ́ЙЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ розм., НАСТИ́РНИЙ розм., ЗАВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТЛИВИЙ підсил., НАПО́РИСТИЙ підсил. рідше, НЕВІДСТУ́ПНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- настійливий — НАСТІ́ЙЛИВИЙ, а, е. 1. Завзятий, стійкий, непохитний при досягненні чого-небудь; наполегливий. Командири й товариші вважали Уралова людиною впертою, вольовою, настійливою (Гончар, Тронка, 1963, 309). Словник української мови в 11 томах