настійливий
НАСТІ́ЙЛИВИЙ, а, е.
1. Завзятий, стійкий, непохитний при досягненні чого-небудь; наполегливий.
Командири й товариші вважали Уралова людиною впертою, вольовою, настійливою (Гончар, Тронка, 1963, 309).
2. Який виражає завзяття, стійкість, непохитність; наполегливий.
Широкі, майже чорні брови робили її вродливе обличчя заздрісно мужнім і настійливим (Ле, Право.., 1957, 11);
//Який здійснюється з виявленням завзяття, стійкості, непохитності.
Товариш по службі таки привіз ноти з Ташкента на настійливі замовлення інженера (Ле, Міжгір’я, 1953, 28);
Іван Семенович зрозумів, що своїми настійливими запитаннями зачепив неприємні, а може, навіть болючі спогади (Собко, Справа.., 1959, 31).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- настійливий — насті́йливий прикметник Орфографічний словник української мови
- настійливий — -а, -е. 1》 Завзятий, стійкий, непохитний у досягненні чого-небудь; наполегливий. 2》 Який виражає завзяття, стійкість, непохитність; наполегливий. || Який здійснюється з виявленням завзяття, стійкості, непохитності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- настійливий — НАСТІ́ЙЛИВИЙ, а, е. 1. Завзятий, стійкий, непохитний при досягненні чого-небудь; наполегливий. Командири й товариші вважали Уралова людиною впертою, вольовою, настійливою (О. Гончар); // у знач. ім. насті́йливий, вого... Словник української мови у 20 томах
- настійливий — НАПОЛЕ́ГЛИВИЙ (який невідступно добивається своєї мети, стійкий у її здійсненні), НАСТІ́ЙЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ розм., НАСТИ́РНИЙ розм., ЗАВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТЛИВИЙ підсил., НАПО́РИСТИЙ підсил. рідше, НЕВІДСТУ́ПНИЙ підсил. Словник синонімів української мови