настійливий

НАСТІ́ЙЛИВИЙ, а, е.

1. Завзятий, стійкий, непохитний при досягненні чого-небудь; наполегливий.

Командири й товариші вважали Уралова людиною впертою, вольовою, настійливою (Гончар, Тронка, 1963, 309).

2. Який виражає завзяття, стійкість, непохитність; наполегливий.

Широкі, майже чорні брови робили її вродливе обличчя заздрісно мужнім і настійливим (Ле, Право.., 1957, 11);

//Який здійснюється з виявленням завзяття, стійкості, непохитності.

Товариш по службі таки привіз ноти з Ташкента на настійливі замовлення інженера (Ле, Міжгір’я, 1953, 28);

Іван Семенович зрозумів, що своїми настійливими запитаннями зачепив неприємні, а може, навіть болючі спогади (Собко, Справа.., 1959, 31).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. настійливий — насті́йливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. настійливий — -а, -е. 1》 Завзятий, стійкий, непохитний у досягненні чого-небудь; наполегливий. 2》 Який виражає завзяття, стійкість, непохитність; наполегливий. || Який здійснюється з виявленням завзяття, стійкості, непохитності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. настійливий — НАСТІ́ЙЛИВИЙ, а, е. 1. Завзятий, стійкий, непохитний при досягненні чого-небудь; наполегливий. Командири й товариші вважали Уралова людиною впертою, вольовою, настійливою (О. Гончар); // у знач. ім. насті́йливий, вого... Словник української мови у 20 томах
  4. настійливий — НАПОЛЕ́ГЛИВИЙ (який невідступно добивається своєї мети, стійкий у її здійсненні), НАСТІ́ЙЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ розм., НАСТИ́РНИЙ розм., ЗАВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТЛИВИЙ підсил., НАПО́РИСТИЙ підсил. рідше, НЕВІДСТУ́ПНИЙ підсил. Словник синонімів української мови