настій

НАСТІ́Й, то́ю, ч.

1. Витяжка з рослинної чи тваринної речовини, що утворилася в тій рідині, в яку ця речовина вміщена; водяний розчин спеціально приготовлених екстрактів.

Мати.. обережно ставить йому біля узголів’я склянку трав’яного настою — хай вип’є натщесерце, як прокинеться (Гончар, Тронка, 1963, 196).

2. Те саме, що насто́йка 1.

Бруньки [березові] зриваються, зсипаються в пляшку і наливаються горілкою; тим настоєм треба заливать виразку (Чуб., І, 1872, 130);

Катерина поворожила біля мисника, дістала карафку з настоєм і поставила перед гостем (Чорн., Визвол. земля, 1959, 149).

3. Стійкий запах чого-небудь.

В сухий настій лісових трав і квітів вплітається вологий повів нещодавно внесених з льоху яблук і ярого меду (Стельмах, Хліб.., 1959, 246);

Вікно було відчинене, і кімната повнилася пахощами нагрітої на сонці глиці і змішаним, прохолодно-терпкуватим настоєм лугу й річки (Коз., Сальвія, 1959, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. настій — насті́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. настій — НАСТІЙ – НАСТОЯНКА, НАСТОЙКА Настій, -тою, ор. -тоєм. 1. Витяжка з рослинних чи тваринних продуктів; стійкий запах чогось: трав’яний настій, настій ромашки, настій лісових трав і квітів. 2. зрідка. Те саме, що настоянка 1. Настоянка, настойка. Літературне слововживання
  3. настій — -тою, ч. 1》 Витяжка з рослинної чи тваринної речовини, що утворилася в тій рідині, в яку ця речовина вміщена; водяний розчин спеціально приготовлених екстрактів. 2》 Те саме, що настойка 1). 3》 Стійкий запах чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. настій — НАСТІ́Й, то́ю, ч. 1. Витяжка з рослинної або тваринної речовини, що утворилася в тій рідині, в яку ця речовина вміщена; водяний розчин спеціально приготовлених екстрактів. Мати .. Словник української мови у 20 томах
  5. настій — ЗА́ПАХ (властивість речовин діяти на органи нюху і сприйматися ними), ПО́ВІВ, ПО́ДИХ, ДУХ розм., ПАХ розм., поет.; ЧАД (міцний, густий запах); ПРИ́ПАХ розм. (легкий запах); НАСТІ́Й (стійкий); ДУШО́К розм., ЗАПАШО́К розм. (перев. неприємний припах). Словник синонімів української мови