настій
ЗА́ПАХ (властивість речовин діяти на органи нюху і сприйматися ними), ПО́ВІВ, ПО́ДИХ, ДУХ розм., ПАХ розм., поет.; ЧАД (міцний, густий запах); ПРИ́ПАХ розм. (легкий запах); НАСТІ́Й (стійкий); ДУШО́К розм., ЗАПАШО́К розм. (перев. неприємний припах). Гіркуватий запах квіток лоскотав йому ніздрі (В. Козаченко); В сухий настій лісових трав і квітів вплітається вологий повів нещодавно внесених з льоху яблук і ярого меду (М. Стельмах); Гіркі подихи піднесе мені степ (Ю. Яновський); Йшов землянкою запашний полинний дух (З. Тулуб); Матіола квітла на грядках.. І лила лукаво-ніжний пах В сині вікна білого сільбуда (М. Рильський); Ані черешень, ані гаю, ані струнких тополь, — зате все в млоснім чаді завмирає, коли акація цвіте (І. Муратов). — Пор. 1. па́хощі.
Значення в інших словниках
- настій — насті́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- настій — НАСТІЙ – НАСТОЯНКА, НАСТОЙКА Настій, -тою, ор. -тоєм. 1. Витяжка з рослинних чи тваринних продуктів; стійкий запах чогось: трав’яний настій, настій ромашки, настій лісових трав і квітів. 2. зрідка. Те саме, що настоянка 1. Настоянка, настойка. Літературне слововживання
- настій — -тою, ч. 1》 Витяжка з рослинної чи тваринної речовини, що утворилася в тій рідині, в яку ця речовина вміщена; водяний розчин спеціально приготовлених екстрактів. 2》 Те саме, що настойка 1). 3》 Стійкий запах чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- настій — НАСТІ́Й, то́ю, ч. 1. Витяжка з рослинної або тваринної речовини, що утворилася в тій рідині, в яку ця речовина вміщена; водяний розчин спеціально приготовлених екстрактів. Мати .. Словник української мови у 20 томах
- настій — НАСТІ́Й, то́ю, ч. 1. Витяжка з рослинної чи тваринної речовини, що утворилася в тій рідині, в яку ця речовина вміщена; водяний розчин спеціально приготовлених екстрактів. Мати.. Словник української мови в 11 томах