натертий
НАТЕ́РТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до нате́рти.
Клим сьорбав борщ з м'яким запашним хлібом, натертим часником (К. Гордієнко);
Підлога завжди була натерта червоною фарбою та навощена (І. Багряний);
Натерті об камінь лікті гостро щеміли (О. Гончар);
Іван знову спробував підвестися, але схопився за шию, на якій запеклися натерті зашморгом синяки (Л. Юхвід);
// у знач. прикм.
Натертий паркет відбивав перехрестя вікон (Д. Ткач);
Натертий варений буряк, підкислений лимонною кислотою (можна й оцтом), підсолоджений і підсолений до смаку – надзвичайно корисна їжа (з навч. літ.);
// нате́рто, безос. пред.
Петро сів, у кімнаті все було натерто й начищено так, ніби тут порядкувала досвідчена господиня (В. Собко).
2. у знач. прикм. Те саме, що утрамбо́ваний.
Він досить швидко видибав за село й повернув праворуч натертим шляхом на Полтавщину (Г. Епік);
Михайло Сеспель, грузнучи й ковзаючись по натертій відлиглій дорозі, важко шкутильгав селом (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)