Словник синонімів української мови

натертий

НАЇ́ЖДЖЕНИЙ (про шлях, дорогу — який став рівним, гладеньким від частої й тривалої їзди), УЇ́ЖДЖЕНИЙ (В'Ї́ЖДЖЕНИЙ), РОЗ'Ї́ЖДЖЕНИЙ, УТОРО́ВАНИЙ (ВТОРО́ВАНИЙ), ТОРО́ВАНИЙ, НАКО́ЧЕНИЙ, УКО́ЧЕНИЙ (ВКО́ЧЕНИЙ), НАТЕ́РТИЙ рідше, УТЕ́РТИЙ (ВТЕ́РТИЙ) рідше, НАКА́ТАНИЙ розм., УБИ́ТИЙ (ВБИ́ТИЙ) розм.; БИ́ТИЙ (уторований і широкий, довгий); УТРАМБО́ВАНИЙ (ВТРАМБО́ВАНИЙ) (про поверхню землі — твердий, ущільнений, рівний від їзди, ходіння, ударяння тощо). Дорога до Яблунівки була гладко наїжджена, сніг утрамбований автомашинами (Д. Бедзик); Віз весело заторохкотів залізними шинами по в'їждженій дорозі (О. Донченко); Шлях, битий, вторований, ..перетинав степ з півдня на схід, від обрію до обрію (Н. Рибак); Потім вискакує (Олег) на коня і першим вилітає на торовану путь (Д. Міщенко); Добре, хоч дорога накочена, — не грузнеш у снігу... (А. Тесленко); Дорога на Тартаку через Дальник рівна і вкочена, мов дзвін (В. Кучер); Колеса покотилися по сухій, утертій дорозі (В. Гжицький); Фельдшер ще поправив кожуха, хоча той не сповз; дорога рівна, накатана, та й поранений лежав нерухомо (П. Автомонов); Вам здається, що ви їдете не по вбитій дорозі зеленого степу, а якимсь невідомим краєм краси та чару (Панас Мирний); Широкий битий гостинець тягнувся.. серед зеленого лісу (Н. Кобринська); Поки колісниці котилися утрамбованими шляхами Фракії й Македонії, все йшло добре (С. Скляренко).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. натертий — нате́ртий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. натертий — (- мозолю) намуляний; (шлях) уторований, накочений, утрамбований.  Словник синонімів Караванського
  3. натертий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до натерти. || у знач. прикм. || натерто, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Те саме, що утрамбований.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. натертий — НАТЕ́РТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до нате́рти. Клим сьорбав борщ з м'яким запашним хлібом, натертим часником (К. Гордієнко); Підлога завжди була натерта червоною фарбою та навощена (І. Багряний); Натерті об камінь лікті гостро щеміли (О.  Словник української мови у 20 томах
  5. натертий — НАТЕ́РТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до нате́рти. Клим сьорбав борщ з м’яким запашним хлібом, натертим часником (Горд., II, 1959, 276); В коридорах шкільного будинку відгонить натертими пастою підлогами й сирим вапном (Вільде, Повнол.  Словник української мови в 11 томах