натирання
НАТИРА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. натира́ти.
Хлопці слухали [діда], одначе не покидали натирання, що старому, очевидно, приносило полегшу в болях (І. Франко);
Він [Фалес] вперше описав здатність янтарю при натиранні шматком шерсті притягати до себе легкі предмети (з наук. літ.).
2. розм. Мазь або рідина, призначена для втирання в шкіру.
Вона вилася на постелі, як навіжена з болю .. Не помогли ні баньки, ні натирання всякі (П. Козланюк);
Підвівся [лікар] і, виходячи з-за столу, сказав до фельдшериці: – Дайте йому [хворому] яке-небудь натирання (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)