натирати
НАТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАТЕ́РТИ, тру́, тре́ш, док.
1. кого, що, чим і без дод. Намазуючи, покриваючи чим-небудь, розтирати або, тручи, намазувати, покривати чимось.
Старий козак у благенькій киреї набрав повні жмені сипучого снігу й почав ним натирати вуха (П. Панч);
Він зараз дістав іорданської води та й звелів Насті, щоб нею натерла Марусі бік (Г. Квітка-Основ'яненко);
Натерли [хлопця] добре, обвили простирадлом: коцом і поклали на ліжко (І. Франко);
Втретє натерши шию й обличчя милом, він наливає до вмивальника останню воду з відра (М. Трублаїні);
// Натискаючи чим-небудь, терти.
Не раз по підвечірку натирав собі Славко чоло долонями, вимахував руками, ногами, щоб лиш відігнати від себе ті сплячки (Л. Мартович);
Доки натирав чистим рушником своє мускулисте тіло, Баглаїха все дивилась на нього: такий виріс, красень, вродливець? (О. Гончар).
2. що, чим і без дод. Начищати до блиску, тручи чим-небудь або втираючи що-небудь.
Дід Григорій і не виходив з церкви. Натирав ставники самоварною мастю, щоб аж горіли (І. Микитенко);
Ігор натирав ґудзики крейдою (І. Багмут);
Крім Марисі, прислуговує ще старша жінка Янова, до обов'язків якої входить наносити дрова з підвалу, витріпати килим та доріжки, натерти підлоги (Ірина Вільде).
3. що, чим і без дод. Тручи, завдавати болю, пошкоджувати шкіру і т. ін.
Тендітне біле тіло [Параски] не тонкого льону сорочка прикриває, а матірка з десятки натирає його до розчосу (Панас Мирний);
Десь з-під фронту .. женуть худобу в евакуацію, і корови тужно ревуть.., спотикаються, натираючи ногами давно недоєні, порозбухалі вим'я (О. Гончар);
– Клятий черевик ногу натер на п'яті, то не можу спішити (М. Томчаній);
// безос.
Григір вичитував хуторянам, .. що коняка не так запряжена і вже, напевно, їй натерло холку хомутом (Григір Тютюнник);
// Довго тручи чим-небудь шкіру, призводити до виникнення на ній ран, мозолів і т. ін.
Гостра волосінниця натирала йому [княжичу] рани на тілі, які горіли й ятрилися під час роботи (М. Грушевський);
Ковані чоботи натирали на його юних ногах мозолі й водяні пухирі (І. Багряний).
4. Подрібнювати тертушкою або розтирати чим-небудь.
Вона знайшла ріпу, натерла на тертушку і обліпила Христі червоні пальці (Панас Мирний);
// Подрібнюючи тертушкою або розтираючи чим-небудь, виготовляти певну кількість чогось.
Ми натерли з свіжого березового віника “тютюнового” порошку (Л. Смілянський).
5. с. г. Звільняючи стебло конопель від костриці, виготовляти певну кількість волокна.
Пряжі теж чимало наготовили – натерли, начесали (К. Гордієнко).
◇ Вте́рти (нате́рти) ма́ку (часнику́) див. втира́ти¹;
(1) Нате́рти ма́ку (д) див. втира́ти¹;
(2) Натира́ти (набива́ти) мозо́лі́ – багато й наполегливо працювати.
Важко людям обробляти свої городи.. Але треба працювати; може хоч якась картоплина буде. Набивати мозолі до полудня (В. Лисенко);
Нате́рти не о́дно́го мозоля́.
– Такого таланту, як у Павла, ще не було в нашім роду. Проте нехай він не задається. Йому ще натерти не одного мозоля, доки видряпається на ту свою поетичну гору (Ю. Мушкетик);
(3) Натира́ти / нате́рти пе́рцю в ніс кому, жарт. – карати кого-небудь; досадити кому-небудь.
Писали [солдати] депутатам у Відень, щоб оступилися за них, а ті вже почали натирати перцю в ніс, кому треба (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
Натер йому перцю в ніс (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)