натирати
НАТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАТЕ́РТИ, тру́, тре́ш, док., перех.
1. чим і без додатка. Намазуючи, покриваючи чим-небудь, розтирати або, тручи, намазувати, покривати чимось.
Вони зовсім вибилися зо сну і почали водою натирати йому [дідові] ноги й груди (Фр., VI, 1951, 195);
Старий козак у благенькій киреї набрав повні жмені сипучого снігу й почав ним натирати вуха (Панч, Гомон. Україна, 1954, 8);
Він зараз дістав іорданської води та й звелів Насті, щоб нею натерла Марусі бік (Кв.-Осн., II, 1956, 82);
Втретє натерши шию й обличчя милом, він наливає до вмивальника останню воду з відра (Трубл., І, 1955, 94);
// Натискаючи чим-небудь, терти.
2. чим і без додатка. Начищати до блиску, тручи чим-небудь або втираючи що-небудь.
Дід Григорій і не виходив з церкви. Натирав ставники самоварною мастю, щоб аж горіли (Мик., Кадильниця, 1959, 56);
[Сухарик:] Якщо у вас хороша квартира, її треба фарбувати, білити, натирати паркет (Коч., II, 1956, 328);
Крім Марисі, прислуговує ще старша жінка Янова, до обов’язків якої входить наносити дрова з підвалу, витріпати килим та доріжки, натерти підлоги (Вільде, На порозі, 1955, 131).
До бли́ску натира́ти див. блиск.
3. Тручи, завдавати болю, пошкоджувати шкіру і т. ін.
Тендітне біле тіло [Параски] не тонкого льону сорочка прикриває, а матірка з десятки натирає його до розчосу (Мирний, IV, 1955, 33);
Десь з-під фронту колгоспники.. женуть худобу в евакуацію, і корови тужно ревуть.., спотикаються, натираючи ногами давно недоєні, порозбухалі вим’я (Гончар, Людина.., 1960, 89);
— Клятий черевик ногу натер на п’яті, то не можу спішити (Томч., Готель.., 1960, 97).
◊ Натира́ти (нате́рти) мозолі́ (мозоля́):
а) довго тручи чим-небудь шкіру, призводити до виникнення рогового шару в певних місцях.
На полі й перші мозолі натер, а з ними то вже й у забій спустився (Головко, Мати, 1940, 45);
б) багато і наполегливо працювати.
Такого таланту, як у Павла, ще не було в нашім роду. Проте нехай він не задається. Йому ще — натерти не одного мозоля, доки видряпається на ту свою поетичну гору (Мушк., Серце.., 1962, 217).
4. Подрібнювати тертушкою або розтирати чим-небудь.
Вона знайшла ріпу, натерла на тертушку і обліпила Христі червоні пальці (Мирний, III, 1954, 77);
// Подрібнюючи тертушкою або розтираючи чим-небудь, виготовляти певну кількість чогось.
Ми натерли з свіжого березового віника "тютюнового" порошку (Сміл., Сашко, 1957, 225).
5. с. г. Звільняючи стебло конопель від костриці, виготовляти певну кількість волокна.
Пряжі теж чимало наготовили — натерли, начесали (Горд., Чужу ниву.., 1947, 137).
◊ Нате́рти пе́рцю в ніс — завдати клопоту, неприємностей, досадити кому-небудь чимось.
Натер йому перцю в ніс (Номис, 1864, № 3970).
Словник української мови (СУМ-11)