Словник української мови в 11 томах

натирати

НАТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАТЕ́РТИ, тру́, тре́ш, док., перех.

1. чим і без додатка. Намазуючи, покриваючи чим-небудь, розтирати або, тручи, намазувати, покривати чимось.

Вони зовсім вибилися зо сну і почали водою натирати йому [дідові] ноги й груди (Фр., VI, 1951, 195);

Старий козак у благенькій киреї набрав повні жмені сипучого снігу й почав ним натирати вуха (Панч, Гомон. Україна, 1954, 8);

Він зараз дістав іорданської води та й звелів Насті, щоб нею натерла Марусі бік (Кв.-Осн., II, 1956, 82);

Втретє натерши шию й обличчя милом, він наливає до вмивальника останню воду з відра (Трубл., І, 1955, 94);

// Натискаючи чим-небудь, терти.

2. чим і без додатка. Начищати до блиску, тручи чим-небудь або втираючи що-небудь.

Дід Григорій і не виходив з церкви. Натирав ставники самоварною мастю, щоб аж горіли (Мик., Кадильниця, 1959, 56);

[Сухарик:] Якщо у вас хороша квартира, її треба фарбувати, білити, натирати паркет (Коч., II, 1956, 328);

Крім Марисі, прислуговує ще старша жінка Янова, до обов’язків якої входить наносити дрова з підвалу, витріпати килим та доріжки, натерти підлоги (Вільде, На порозі, 1955, 131).

До бли́ску натира́ти див. блиск.

3. Тручи, завдавати болю, пошкоджувати шкіру і т. ін.

Тендітне біле тіло [Параски] не тонкого льону сорочка прикриває, а матірка з десятки натирає його до розчосу (Мирний, IV, 1955, 33);

Десь з-під фронту колгоспники.. женуть худобу в евакуацію, і корови тужно ревуть.., спотикаються, натираючи ногами давно недоєні, порозбухалі вим’я (Гончар, Людина.., 1960, 89);

— Клятий черевик ногу натер на п’яті, то не можу спішити (Томч., Готель.., 1960, 97).

◊ Натира́ти (нате́рти) мозолі́ (мозоля́):

а) довго тручи чим-небудь шкіру, призводити до виникнення рогового шару в певних місцях.

На полі й перші мозолі натер, а з ними то вже й у забій спустився (Головко, Мати, 1940, 45);

б) багато і наполегливо працювати.

Такого таланту, як у Павла, ще не було в нашім роду. Проте нехай він не задається. Йому ще — натерти не одного мозоля, доки видряпається на ту свою поетичну гору (Мушк., Серце.., 1962, 217).

4. Подрібнювати тертушкою або розтирати чим-небудь.

Вона знайшла ріпу, натерла на тертушку і обліпила Христі червоні пальці (Мирний, III, 1954, 77);

// Подрібнюючи тертушкою або розтираючи чим-небудь, виготовляти певну кількість чогось.

Ми натерли з свіжого березового віника "тютюнового" порошку (Сміл., Сашко, 1957, 225).

5. с. г. Звільняючи стебло конопель від костриці, виготовляти певну кількість волокна.

Пряжі теж чимало наготовили — натерли, начесали (Горд., Чужу ниву.., 1947, 137).

◊ Нате́рти пе́рцю в ніс — завдати клопоту, неприємностей, досадити кому-небудь чимось.

Натер йому перцю в ніс (Номис, 1864, № 3970).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. натирати — натира́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. натирати — (тіло) терти, розтирати; (підлогу) начищати <�до блиску>, (палубу) мр. драїти, надраювати; (ногу взуттям) намулювати.  Словник синонімів Караванського
  3. натирати — див. терти  Словник синонімів Вусика
  4. натирати — -аю, -аєш, недок., натерти, -тру, -треш, док., перех. 1》 чим і без додатка. Намазуючи, покриваючи чим-небудь, розтирати або, тручи, намазувати, покривати чимось. || Натискаючи чим-небудь, терти. 2》 чим і без додатка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. натирати — НАТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАТЕ́РТИ, тру́, тре́ш, док. 1. кого, що, чим і без дод. Намазуючи, покриваючи чим-небудь, розтирати або, тручи, намазувати, покривати чимось.  Словник української мови у 20 томах
  6. натирати — Натискати, напирати  Словник застарілих та маловживаних слів
  7. натирати — натира́ти (набива́ти) мозо́лі́. Багато й наполегливо працювати. Важко людям обробляти свої городи.. Але треба працювати; може хоч якась картоплина буде. Набивати мозолі до полудня (В. Лисенко). нате́рти не о́дного мозоля́.  Фразеологічний словник української мови
  8. натирати — МА́ЗАТИ (покривати шаром чогось рідкого або жирного; укривати шаром глини), МАСТИ́ТИ, ЗМА́ЩУВАТИ, ЗМА́ЗУВАТИ, ОБМА́ЗУВАТИ, ОБМА́ЩУВАТИ, ВИМА́ЗУВАТИ, ВИМА́ЩУВАТИ, ШМАРУВА́ТИ (ОБШМАРО́ВУВАТИ) (взагалі щось чим-небудь); МА́СЛИТИ (маслом); НАМА́ЗУВАТИ...  Словник синонімів української мови
  9. натирати — Натира́ти, -тира́ю, -тира́єш; нате́рти, -тру́, -тре́ш; нате́р, -те́рла  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. натирати — Натира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. нате́рти, -тру́, -треш, гл. 1) Натирать, натереть. Знайшла ріпу, натерла на тертушку. Мир. Пов. II. 52. 2) Напирать, напереть. Козаки на піхоту міцно натирали. Гол. І. 34. 3) Настаивать, докучать. Не натирай, бо бачиш, що ніколи. Брацл. у.  Словник української мови Грінченка