натомість
НАТО́МІСТЬ.
1. присл. Замість чого-небудь.
Онися Степанівна одвезла в Богуслав на ярмарок трохи не повний віз мішків з борошном, а натомість привезла додому одну голову сахару та один фунт чаю (І. Нечуй-Левицький);
Чернишеві вже вдалося подавити кілька вогневих точок, але натомість оживають інші (О. Гончар).
2. у знач. протиставного спол., розм. Уживається у знач. зате, однак.
Валєнс його не викликав. Натомість він прийшов сам у кабінет Крайнєва (В. Собко);
Собака підповз щільно до Фелікса і не вкусив його. Натомість він лизав хлопцеві ноги й тоненько скавучав знайомим голосом (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)