натрушувати
НАТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТРУСИ́ТИ, трушу́, тру́сиш, док., чого, розм.
1. Трусячи, насипати яку-небудь кількість чогось.
Дід із свого ріжка натрусить чортові табаки, а чорт йому натрушує своєї (О. Стороженко);
Він вивернув кишені, натрусив хлібних крихт і вкинув у воду (О. Донченко);
* Образно. Життя немало натрусило смутку в душу старого (М. Стельмах).
2. Трусячи дерево, збивати з нього яку-небудь кількість плодів.
Натрушувала [баба] в саду папіровок (Є. Гуцало);
З кошиком у руках ходила Віра в саду, визбируючи між травою червиву падалицю, що її за ніч натрусив з яблунь вітер (А. Шиян).
◇ (1) Натруси́ти кулі́в – заготовити за допомогою трусіння певну кількість снопів нем'ятої відбірної соломи для покриття будівель.
– Збудували ми хліва, навіть обмастили без толоки, за гроші, своїх кулів натрусили, сніпків з них накрутили і ними вшили (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)