натрушувати
НАТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТРУСИ́ТИ, трушу́, тру́сиш, док., чого, розм.
1. Трусячи, насипати яку-небудь кількість чогось.
Дід із свого ріжка натрусить чортові табаки, а чорт йому натрушує своєї (О. Стороженко);
Він вивернув кишені, натрусив хлібних крихт і вкинув у воду (О. Донченко);
* Образно. Життя немало натрусило смутку в душу старого (М. Стельмах).
2. Трусячи дерево, збивати з нього яку-небудь кількість плодів.
Натрушувала [баба] в саду папіровок (Є. Гуцало);
З кошиком у руках ходила Віра в саду, визбируючи між травою червиву падалицю, що її за ніч натрусив з яблунь вітер (А. Шиян).
◇ (1) Натруси́ти кулі́в – заготовити за допомогою трусіння певну кількість снопів нем'ятої відбірної соломи для покриття будівель.
– Збудували ми хліва, навіть обмастили без толоки, за гроші, своїх кулів натрусили, сніпків з них накрутили і ними вшили (В. Кучер).
Значення в інших словниках
- натрушувати — натру́шувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- натрушувати — -ую, -уєш, недок., натрусити, -трушу, -трусиш, док., перех., розм. 1》 Трусячи, насипати яку-небудь кількість чогось. 2》 Трусячи дерево, збивати з нього яку-небудь кількість плодів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- натрушувати — НАТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТРУСИ́ТИ, трушу́, тру́сиш, док., перех., розм. 1. Трусячи, насипати яку-небудь кількість чогось. Дід із свого ріжка натрусить чортові табаки, а чорт йому натрушує своєї (Стор. Словник української мови в 11 томах
- натрушувати — Натрушувати, -шую, -єш сов. в. натрусити, -рушу, -сиш, гл. 1) Натрясать, натрясти. Натруси яблук. 2) Разсыпать, насыпать, насаривать, насорить. 3) Встряхивать, встряхнуть мѣшкомъ, набивая его сыпучимъ тѣломъ. Словник української мови Грінченка