натрушувати
НАТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТРУСИ́ТИ, трушу́, тру́сиш, док., перех., розм.
1. Трусячи, насипати яку-небудь кількість чогось.
Дід із свого ріжка натрусить чортові табаки, а чорт йому натрушує своєї (Стор., І, 1957, 87);
Він вивернув кишені, натрусив хлібних крихт і вкинув у воду (Донч., VI, 1957, 261);
*Образно. Життя немало натрусило смутку в душу старого (Стельмах, І, 1962, 339).
2. Трусячи дерево, збивати з нього яку-небудь кількість плодів.
З кошиком у руках ходила Віра в саду, визбируючи між травою червиву падалицю, що її за ніч натрусив з яблунь вітер (Шиян, Баланда, 1957, 157).
◊ Натруси́ти кулі́в — заготовити за допомогою трусіння певну кількість снопів нем’ятої відбірної соломи для покриття будівель.
— Збудували ми хліва, навіть обмастили без толоки, за гроші, своїх кулів натрусили, сніпків з них накрутили і ними вшили (Кучер, Прощай.., 1957, 193).
Значення в інших словниках
- натрушувати — натру́шувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- натрушувати — -ую, -уєш, недок., натрусити, -трушу, -трусиш, док., перех., розм. 1》 Трусячи, насипати яку-небудь кількість чогось. 2》 Трусячи дерево, збивати з нього яку-небудь кількість плодів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- натрушувати — НАТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТРУСИ́ТИ, трушу́, тру́сиш, док., чого, розм. 1. Трусячи, насипати яку-небудь кількість чогось. Дід із свого ріжка натрусить чортові табаки, а чорт йому натрушує своєї (О. Словник української мови у 20 томах
- натрушувати — Натрушувати, -шую, -єш сов. в. натрусити, -рушу, -сиш, гл. 1) Натрясать, натрясти. Натруси яблук. 2) Разсыпать, насыпать, насаривать, насорить. 3) Встряхивать, встряхнуть мѣшкомъ, набивая его сыпучимъ тѣломъ. Словник української мови Грінченка