натюрморт
НАТЮРМО́РТ, у, ч.
Картина, на якій зображені предмети побуту, квіти, фрукти, забита дичина і т. ін.
На стіні висіло два старих, побляклих натюрморти (Ю. Збанацький);
Тут [у кабінеті] було багато книжок на полицях.., кілька натюрмортів та пейзажів (Н. Рибак);
// Предмети, які можуть бути зображені на такій картині.
– Ми ці квіти на піаніно поставимо, щоб мама зразу побачила, – сказала вона, вмощуючи глечики на піаніно. – Дивіться, який красивий натюрморт... (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)