нахабно

НАХА́БНО.

Присл. до наха́бний.

– Любив я досі білявих, а тепер чорнява чогось нависла на очі, – промовив Улас і нахабно подивився Лукині просто в очі (І. Нечуй-Левицький);

Оповідач вів себе нахабно (В. Гжицький);

// Докучливо, уїдливо, сміливо (про тварин, комах і т. ін.).

Задерикуваті горобці пурхають під самою церковною банею, голосно і нахабно цвірінькають (М. Чабанівський);

Йому й байдуже, що на носі Рудий комар нахабно сів (С. Воскрекасенко);

* Образно. Гуральня нахабно сміялась рядом червоних вікон і гордо пахкала димом (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. нахабно — наха́бно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. нахабно — Присл. до нахабний. || Докучливо, уїдливо, сміливо (про тварин, комах і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нахабно — НАХА́БНО. Присл. до наха́бний. — Любив я досі білявих, а тепер чорнява чогось нависла на очі, — промовив Улас і нахабно подивився Лукині просто в очі (Н.-Лев., III, 1956, 341); Оповідач вів себе нахабно (Гжицький, Вел.  Словник української мови в 11 томах