нахильці

НА́ХИЛЬЦІ, розм. НА́ВХИЛЬЦІ, присл.

1. Просто з посудини, не наливаючи в склянку і т. ін. (пити).

Полилася горілка, як вода. Він дудлив її нахильці (Панас Мирний);

Хлопці стали по черзі пити з відра нахильці (О. Гончар);

Колодязь. Люди воду п'ють Навхильці із цеберка (В. Бичко);

* Образно. Хотілося [Вусті] виплакатись-виспіватись комусь, впитися піснею нахильці... (О. Гончар).

2. Зігнувши верхню частину тіла, нахилившись.

Переконавшись, що на подвір'ї нікого немає, нахильці вийшов [Американ] з хліва і швидко подався городами (Я. Галан);

Він ліз рачки, йшов нахильці, пробирався ровами й ярками, знесилений, .. нещасний (О. Кундзич);

Роман Кудрейко поклав рушницю і незграбно, навхильці подався з свого місця (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. нахильці — на́хильці прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. нахильці — розм. навхильці, присл. 1》 Просто з посудини, без склянки і т. ін. (пити). 2》 Зігнувши верхню частину тіла, нахилившись.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нахильці — НА́ХИЛЬЦІ (НА́ВХИЛЬЦІ розм.) (про пиття — просто з посудини, без склянки і т. ін.), НА́ХИЛЬЦЕМ, НА́ХИЛКИ розм., ХИЛЬЦЕ́М розм. Старий вихилив нахильці увесь кубок, в котрий влазило більше як півпляшки вина (І. Нечуй-Левицький); Колодязь.  Словник синонімів української мови
4. нахильці — На́хильці, на́хильцем, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. нахильці — НА́ХИЛЬЦІ, розм. НА́ВХИЛЬЦІ, присл. 1. Просто з посудини, без склянки і т. ін. (пити). Полилася горілка, як вода. Він дудлив її нахильці (Мирний, II, 1954, 200); Колодязь.  Словник української мови в 11 томах