нахрапом
НА́ХРА́ПОМ, присл., розм.
Нахабно, безцеремонно.
[Галушка:] Він .. не лізе нахрапом, а чекає, щоб запросили (О. Корнійчук);
// Силою, насильно.
– Нахрапом можна буде пробитись. Тільки не зівати, зразу в двері, першого збити з ніг, хто стоятиме коло вагона (І. Микитенко);
Степан щосили давив на газ, вдаючи, що не чує і сліз не бачить. З цією бабою можна лише отак нахрапом. Віжкувать і підстьогувать (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)