нахрапом
НА́ХРА́ПОМ, присл., розм. Нахабно, безцеремонно.
[Галушка:] Він.. не лізе нахрапом, а чекає, щоб запросили (Корн., П’єси, 1947, 287);
// Силою, насильно.
— Нахрапом можна буде пробитись. Тільки не зівати, зразу в двері, першого збити з ніг, хто стоятиме коло вагона (Мик., II, 1957, 425).
Словник української мови (СУМ-11)