нацуплювати
НАЦУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЦУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. нацу́плять; док., що, розм.
Надівати що-небудь, перев. з труднощами натягуючи.
Він зупинився і з важким сопінням почав нацуплювати на лисину руду шапку (В. Речмедін);
Нацупив [Йонька] на себе сто раз латаний кожух і, не сказавши нікому слова, вийшов надвір (Григорій Тютюнник);
Лисий лейтенант нацупив каску, затяг пояс (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)