Великий тлумачний словник сучасної мови

нацуплювати

нацу́плювати

-юю, -юєш, недок., нацупити, -плю, -пиш; мн. нацуплять; док., перех., розм.

Надівати що-небудь, перев. з труднощами натягуючи.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. нацуплювати — нацу́плювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. нацуплювати — НАЦУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЦУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. нацу́плять; док., що, розм. Надівати що-небудь, перев. з труднощами натягуючи. Він зупинився і з важким сопінням почав нацуплювати на лисину руду шапку (В.  Словник української мови у 20 томах
  3. нацуплювати — НАДІВА́ТИ (насовуючи, накладаючи, щільно вставляти на що-небудь, закріплювати на чому-небудь); НАСА́ДЖУВАТИ (міцно або з зусиллям); НАБИВА́ТИ, НАГАНЯ́ТИ (НАГО́НИТИ рідше) розм. (ударами); НАТЯГА́ТИ (НАТЯ́ГУВАТИ), НАТА́СКУВАТИ розм., НАЦУ́ПЛЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
  4. нацуплювати — НАЦУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЦУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. нацу́плять; док., перех., розм. Надівати що-небудь, перев. з труднощами натягуючи.  Словник української мови в 11 томах
  5. нацуплювати — Нацуплювати, -плюю, -єш сов. в. нацупити, -плю, -пиш, гл. 1) Надѣвать, надѣть, напяливать, напялить, натягивать, натянуть. Постоли як же поссихалисъ!.. насилу нацупив. О. 1862. II. 26.  Словник української мови Грінченка