нацуплений

нацу́плений

-а, -е, розм.

Дієприкм. пас. мин. ч. до нацупити.

Значення в інших словниках

1. нацуплений — нацу́плений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. нацуплений — НАЦУ́ПЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до нацу́пити. Стоячи біля брами, понурий, з міцно нацупленим шоломом і підтягнутим попід підборіддям ремінцем, щоб його не так вже й впізнавали друзі, Роман бачив як на мурі насупроти приліплювали плякат (І. Багряний).  Словник української мови у 20 томах
3. нацуплений — НАЦУ́ПЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до нацу́пити.  Словник української мови в 11 томах