нацьковувати
НАЦЬКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЦЬКУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док.
1. кого, ким. Спонукати до нападу на кого-небудь (про собаку).
Жінки стояли навколішки вже другу годину .. Як тільки хто похитнеться – нацьковують [есесівці] собаку (А. Хижняк);
– Хіба і ти [Федір] такий, як твій батько? Прийшли до нього заколядувати, а він собакою нацькував... (Панас Мирний);
Ледве розчепили сватів. А Ломака репетує: – Музики, грайте марша оцим злидням! Павле, нацькуй собаками! (Є. Кравченко).
2. кого, на кого, перен., розм. Викликаючи вороже ставлення, підбурювати проти кого-небудь.
– Розумна [бариня] яка – люди третій рік як орють, а вона нацьковує дурнів... (П. Панч);
Я кляну за катом ката В моїй невольницькій глуші, Що нацькував на брата – брата, Відкинув душу від душі (П. Грабовський);
– Я розумів, що мені зовсім не слід з нею [Вовчихою] сваритися, бо вона могла б нацькувати на мене когось із поліції (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)